Сусіди різних національностей, які жили в одному дворі, постійно спілкувалися між собою. Вони співали різні пісні, обмінювались рецептами національних кухонь. Таким чином деякі слова змішувались, проникали в мову інших, створювалась подільська говірка. Як розповідає дослідник Дмитро Малаков: «Пам'ятаю, як в цей сусідній двір приїхав хлопчик із Москви. І раптом виявилося, що він говорить зовсім іншою мовою! Я не стверджую, що у нас була чиста українська, скоріше - київський суржик, з домішкою їдишу, німецької і полонізмів. Але хлопчик був зовсім інший, говорив «вада», а не «вода» і «Масква», не так себе вів, як ми. Вже тоді у нас сформувалося поняття, що кияни відрізняються від інших. »