У міжвоєнний період у Києві панувала особлива культура дворів. Людей різних національностей об’єднували культурні ініціативи. Після створення УСРР у 1921 році радянська влада боролася з релігією та заміняла її ідеологією і культурою. Під час політики «коренізації» створювались етнічні будинки культури, театри, газети , публікувались різними мовами. Письменники, які писали на їдиш і на івриті, вступали до Спілки письменників. Коли Сталін прийшов до влади, він скасував політику "коренізації".. З так званою "індустріалізацією" до Києва прибули багато людей з малих міст і сіл, серед яких також були євреї. З 1919 року населення Києва зросло з 544 369 мешканців до 846 724 мешканців 1939 року, серед них було 242 тисячі євреїв, кожен четвертий житель Подолу був євреєм.